Святкування Великодня припадає на початок весни. Згідно з язичницькими повір'ями, навесні відбувається пробудження природи від сну-смерті, який огортав її всю зиму, її оновлення, загибель старого та початок нового.

Великдень символізує воскресіння Ісуса Христа, з чим пов'язана можливість вічного життя. Тому здавна вважається, що кожна людина має зустріти Великдень очищеною та оновленою як фізично, так і духовно, чому дуже сприяє дотримання Великого посту.

До Великодніх свят і раніше було прийнято готуватися заздалегідь. Починалося все з наведення ладу в будинку та на вулиці – всі мили, чистили, фарбували, ремонтували. Необхідно було придбати новий одяг і гарненько вимитися в лазні.

Духовна підготовка також дуже важлива - не можна зустрічати день Воскресіння Христового з поганими думками та образами, а також здійснювати гріховні діяння.

Багато повір'їв пов'язане з цим днем. Вважається, що в цей день можна попросити Бога те, чого дуже хочеться, і що в цей день можна побачити те, чого не побачиш в інші дні. Цього святого дня біси та чорти провалюються крізь землю і їх крики можна почути під час церковної служби.

Великдень асоціюється з дивом, виконанням бажань та запорукою благополуччя на цілий рік! Можна було просити у Господа удачі та везіння у своїх справах. Дівчата під час служби могли пошепки попросити собі гарного нареченого. Навіть злодій міг розраховувати на вдалий рік, якщо вкраде на ранковій службі щось у прихожанина, і не буде спійманий.

Уявлення про те, що в Великодню ніч душі померлих приходять на землю, виходить з ідеї про воскресіння з мертвих. Тому люди, які сумують за померлими близькими, можуть цього дня побачити їх та вислухати їхні прохання на службі у церкві. І, незважаючи на заборони священиків, селяни йшли на цвинтар після літургії і христувалися зі своїми померлими близькими.

Весь тиждень після Великодня називається світлим і триває вісім днів, до Фоміна неділі включно.